Пролог

Частина перша "Дочка Люцифера"

Минуле визначає майбутнє.

Пролог

Темрява. Всепоглинаюча. Наганяюча холод і захоплення від жаху, що вселяє у твою душу. Саме темряву я бачила зараз, але через секунду я побачила зелену траву біля будинку, мою маму і кузенів з кузиною. Ми сиділи в колі й кидали один одному м'яч, мама в'язала щось із синіх ниток, сидячи в кріслі за кілька метрів від нас. — Ріно! — це було не моє ім'я, раніше я ніколи його не чула, але воно здавалося таким знайомим... — Ріно, прокинься!  Я сплю? Ні. Щось тут не так. Я повернула голову до мами, але побачила не тільки її, ще за її спиною стояв чоловік і тримав біля горла чорний ніж. — Мама!