>>>

Людина Може Може залізти на гору, Літати, мов птах. Надію свою не втрачати — Кров’ю, та хоч у сльозах. Сильна, відважна, кмітлива. Овва! Попереду дорога. Життя постійно турбує, Але часу нема. Кує на дереві зозуля, Зирк направо! Там берези Веселяться, грають край вод. Бігають два зайці, кохають, А недалеко й вовк, Чатує коло осик. Людина іде... І чути сорочин крик. Але погляд наліво — Там темно, як бід. Там, де тихо, за лісом, Старий камінь лежить. Листя опало на землю, Вітер вже не гуде Та знову вперед, безсумнівно Іде... Кроки лунають у тиші. І в небі засвітить вогонь Обдасть її тіло теплом Людина злетитьЖиття промине наче мить