пітьма

«вдихаю той біль у легені я знову, шипами троянди тіло вкрива. дихання в мить рука закриває а я геть не можу завити. щодня дим у очі гіркотою заходить і плачем я око промиваю вкотре. не можу я плакать, не можу боротися зсередини тільки відчай і тьма. і не допоможеш мені ти, рідненька, хоч як би старалась я вдячна тобі. та бідне моє теє горе-серденько навіки залишилось в чорній пітьмі»