3 частини

На дворі дощ. Під ногами великим шаром хлюпає вода, розбризкуєтся в різні сторони. Таня поспішає на зустріч зі своїм хлопцем, вона навіть не звертає уваги на мокрі капці, які неприємно доторкаются до ноги. Вона забігла в кафешку; Я встигла? - Розв’язуючи теплий шарф панікує Таня. — Так, сідай. - Дмитро був невдоволений що вона так пізно прийшла. В нас буде серйозна розмова. Яка? Ой, зачекай, я піду собі каву замовлю, бо так мені холодно! — Нікуди ти не підеш! - Прогарчав Дмитро, та схопив її за зап’ястя. — Ай... Добре, вибач... - Таня скривилася від болю; — Лиш я про тебе так дбаю, чуєш!? — Тому слухай мене, щоб я тебе не кинув як щеня у воду! Грізно промовивши той,кинув холодний погляд на неї; — Добре,я буду слухатись... Опустивши очі вниз, тупцювалась Таня -Ну дивись мені... А тепер,іди собі купуй каву… Дмитро простягнув купюру. Вона її швидко схопила і поскакала до каси. Латте, будь ласка, на кокосовому молоці! -Звичайно, з вас...93 гривні. Таня тихо чекала свого замовлення, нервово тупаючи ногою. -Тобі подобається латте? - Зі здивованістю запитав Дмитро. — Так, дуже,особливо ніжна кокосова пінка,яка професіонально збита! -Я не люблю ці дурні напитки. Я люблю класичний експрессо. — Іди ще й мені купи! – він просягнув гроші. — Перепрошую,дівчино,ваше замовлення! РОЗДІЛ ІІ Дощ уже закінчився, але ним ще пахнув тротуар та вулички. Мокрі лавочки розм’якли до неможливості. А тим часом Дмитро і Таня вже вертались додому. -Класика завжди в моді - поділившись думкою прокоментував Дмитро. -Справді... Каву тут створюють неймовір....що? Таню перервав писк або навіть нявчання недалеко від сміття. -Що це було? -Сам не розумію,давай йдемо вже додому! -Ні!Я...хочу!Будь ласка!..Я хочу піти подивитись! Що ти там обіцяла? - Дмитро схопив за плече Таню; -Але ж....чому? -Повтори свої слова,негайно! - вже з криком промовляє Дмитро. -Що я буду слухатись... -От і добре. Пішли. - Він відвернувшись прямував додому. На дворі небо стало від голубого до темно-синього. Напевне, ще дощ буде... Вони прийшли додому... Враз, Тані прийшла геніальна думка. -Дмитро... Я забула купити крем... Я піду в магазин недалеко від нас! Крем? Добре... Таня вибігла на двір. Направилась в сторону смітника.... З смітника визирнуло брудне, чорне та перестрашене кошеня. Воно дрижало,та мало багато бліх. -Ну все! Ти йдеш до нас! Зрозуміючи стверджує Таня, замотуючи кошеня в рушник... З порогу чекав серйозний погляд Дмитра. Він наче б то вже відчувався, наче ніж у спину. -Що це за рушник в тебе в руках? Застережливо подивившись на щось мале, промовив Дмитро. -Це.... -Ну що це? Дмитро вже підвищував тон... -Моя мокра сумка! -Цікаво,чи може сумка дрижати і нявкати?Ніколи такої не бачив...Ану ПОКАЗУЙ!! Дмитро забрав мокрий рушник з рук Тані. -Ні!Не відкривай! Таня різко загорлала,від чого «сумка» занявкотіла і хотіла вискочити з Дмитрових рук. -Поясни мені...що це? Діма дістав очі-п’ять копійок,почуючи на що здатна Таніна сумка. -К...кошеня!? Він так поглянув на Таню,що вона ледь не впала; -Так,кошеня... Таня ледве не заплакала.Адже знала,що Дмитро здатний на жахливі поступки. -Або ти його виносиш на двір, або дістанеш... -Ні,я хочу його лишити! Замість розгубленості й смутку,в Таня сильно розізлилась. -Чому завжди так?Мені що нічого не можна? Дмитрова злість переросла на божевільну посмішку. -От як ми заговорили... Дмитро взяв за шкірку кошеня,і шпурнув його в куточок. -Мняяяяв!! Серце Тані розбилося.Її улюблені тварини-саме кішки Вона не стрималась,та з розмаху вдарила Дмитра по лиці; -Ах ти!.... Він айкнув, почувши сильну біль.Таня не розгубилась, схопила кошеня,і почимчикувала геть. Пару днів вона була просто на дворі разом з кошеням.Давно викинуті рибні консерви смакували лиш котикові, а Таня їла бутерброд, який схопила з кухні. -Довго я тут не протримаюся... Таня заплакала.Її сльози лилися течією по лиці.Вона перший раз за пару років виплакалась. Кошеня з радістю поглядало,і терлось маленьким тільцем об Таню. -Лиш ти мене зараз в цей момент тішиш... Таня протерла солоні сльози.Вона задумалась,як втікти від цього поганця... Він не дозволяв їй нічого.Навіть заплакати.Ніколи не жалів.Від одного бутерброда в Тані не перестав боліти живіт. Вона вернулась на квартиру, не сміливо відкриваючи двері. На кріслі сидів побитий Дмитро,стукаючи чорним черевиком по дерев’яній підлозі. -Подумала над своїми вчинками? -Добре подумала.Я не збираюсь тут знаходитись. Я тебе давно не любила. Пройшло 2-3 хвилини як вони мовчали. ...... -Ах,ти думаєш я тебе так просто пущу?Не дочекаєшся... Дмитро знову схопив Таню за руку. -Якщо ти не перестанеш базікати,ти більше не побачиш своє кошеня. -НАВІТЬ НЕ СМІЙ!!!!!! Таня штовхнула в бік Діму,і він з гуркотом провалився на землю. Дурне дівчисько!Ненавиджу тебе! Дмитро замахнувся щоб сильно вдарити... Враз задзвонив телефон.Діма опустив струнку руку. -Ага,мм, зрозуміло.Та таке,живу добре.Ти як хочеш,заходь до мене. Таня влетіла в кімнату,збираючи все необхідне. Вона без прощання гупнула дверима квартири. -НАВІТЬ якщо я буду пропадати,то сюди всеодно не вернусь! В думках пролетіли слова.Сонце засліпило Тані очі.Вона примружуючись, добігла до того місця, де і буде знаходитись доки не настане осінь. -Я надіюсь,холодно не буде... Вона зустріла то саме чорненьке кошеня,яке чесно відвоювала. -Як же тебе назвати?Ти ж маєш мати якусь кличку! В голові появилось цікаве,досить легке ім’я-Чарлі. -Чарлі!Ти будеш Чарлі! Кошеня нявкнуло.Мабуть,йому сподобалось!Таня сміючись,витягнула з сумки шматок ковбаси салямі. Ну хочеш скуштувати? -Мрняяв! Чарлі пригнуло маленькі чорні вушка,дивлячись на неї як невинне щеня. -Хмм,хочеш? Звичайно,Чарлі! Таня присіла майже на рівні кошеняти,даючи смачний шматочок ковбаси прямо під мордочку. РОЗДІЛ ІІІ Пройшло 5 днів,як Таня з Чарлі жили надворі.Їда практично закінчилась, в кишені Тані лишилось 500 гривень. Хліб,шматок сиру,та маленька консерва для Чарлі. Ціни виросли неможливо.Тепер хліб 35 гривень. Консерва 50,а сир 65 гривень. Хліб розтягувався на 5-10 днів.Сир довше.Але не в всіх магазинах.Головне щоб щури не з’їли.А далі все добре.З часом почало холоднішати,і Таня зрозуміла,що діяти.Маленькому Чарлі вона зробила домівку, скромну,але затишну. За деякий час вона вже помчала до дошки оголошень.На старій дерев’яній дошці висіли пошарпані вітром клаптики.Вони вже були обмацані багатьма руками,а шрифт розтікся по папері. Враз погляд Тані припав на недавно припав на недавно приклеєні оголошення;воно було світло-голубим, написане чорним незвичним надписом. « Шукаємо продавця в магазині «віконце»,повідомте нам,якщо бажаєте до нас звернутись,дзвоніть на номер ****» Танині очі засяяли маленьким вогником.В неї була надія,що все в неї стане на всі місця,і нарешті вона собі відкладе гроші на оренду маленької квартири. Вона витягнула з кишені старенький телефон,і набравши номер вдихнула повітря.Трубку взяв молодий хлопець. Ало,доброго дня,я би хотіла спробувати бути продавцем!Чи зможу я підійти під вашу категорію? Гаразд,приходьте в магазин,ми вам дамо документ, коли його заповните,відправте лист в поштову скриньку. -Дякую за можливість!До побачення! Таня переможно помахала руками,та голосно задзвеніла радістю. Вона немов блискавка ввірвалась в магазин.Хлопець(Якого ви знаєте,як той хто розвішав оголошення )з посмішкою поглянув на Таню,вручивши документ прямо в руки. Хихикнувши,він зникнув з поля зору.Таня витріщивши очі,з шоком поглянула в бік хлопця,замість якого тепер пустота. Вона міцно тримала білий конверт,стискаючи до грудей. На дворі періщив дощ як із відра.Таня ледь-ледь не намочила конверт,ховаючи його у стару шкіряну куртку.Зігнувшись,і ввійшовши в величезну трубу в якій вона жила,Чарлі слухняно чекав на газдиню вмиваючи лапки. -Ох,Чарлі!Де ж той шматочок м'яса що був для тебе схований? Кошеня схилило голову,показуючи рану. -На тебе хтось напав? Чарлі нявкнув,що чітко означало »так». Таня сумно зітхнувши,продезенфікувала поранення.За той час доки шукала пластир,знайшла ручку,яка дісталася від Тьоті Лілі,що віддала її в честь згадки про неї.Вона трішки схлипнула,і продовжила пошуки пластира. - Надіюсь не забуду заповнити документ… Чарлі зацікавлено обнюхав конверт,скрививши морду. Від нього пахло кедровим деревом.Видно,йому не сподобалось . Тримаючи в зубах ковпачок,Таня старанно заповнювала документи.Після цього,мов тінь,Таня помчала до поштової скриньки. Біля неї на лавці,вмостився старенький поштар. -Жіночко,ви конвертик підписали? - Так звичайно!А що? Так так,хто зна,комусь віддам секретний лист... Таня засміялась, махаючи рукою; -Ви дідусю вмієте розсмішити!Часом не знаєте де річка? Дідусь піднявши голову,подивився сірими очима,та роздумуючи « рився» в голові, яка багато чого часто забуває. -Здаєтся,в боці як йти в вуличку навпроти магазину «Людмила» Людмила?Дивне це містечко Мізо.... Хоча...багато дивних назв. -Дякую вам!Я напевне піду... -Іди з Богом дитино!Хай ангел охоронець тебе охороняє! На дворі вже майже вечір. Таня купаючись в річці,виглядала як русалка.Її довге волосся звивалося золото-рижим багряним кольором.Сонце відблискувало на річковій воді,наче посипане блискітками. -Фух,я 2 тижні не милась... Як добре що я свіжа... Замотавшись в теплий рушник,Таня вирушила додому.По дорозівона купила хліб.Жадно пхаючи в себе їжу,Таня нарешті відчула полегшення. Біля труби знову був Чарлі,але вже міцно спав.Він легенько піддригувався,нявкаючи в сні. Цікаво,чи йому снилось як він ловив велетенську мишу... РОЗДІЛ \/І Зранку розбудив Таню промінь сонця,який простягався від початку труби до кінця.Вона крізь сон намацала… лист?Нііі,це був Чарлі. Він потягнувся,роблячи котячу зарядку.На телефоні висвітилось повідомлення власника магазину.Таня здригнулась: Це ВІН? Вона схвильовано тикнула на екран: Доброго дня!Чудові новини,вас прийняли на роботу! Таня від захоплення вилізла з труби,та скакала наче заєць по траві. Волосся встигло висохнути,тому сяяло всіма кольорами на сонці. Чарлі встиг поснідати...але чим?Вона поглянула на Чарлі,який облизувався від чогось смердючого... -Фуу!Де ти з’їв щось настільки противне? Біля нього була пляма крові. -Ти що,когось з’їв?? Роздивляючись,було помітно відірваний хвіст щура.Хоча,цей хвіст був доста гігантський, а це значить,що цей щур був ледь не розміром з Чарлі. Знову хтось пищить...І як ви думаєте,хто там шуршить?Правильно,велетенський щур!Та ще й грубий! Кошеня стало в бойову стійку.Воно так набундючило своє тільце,що виглядало як невеличке левенятко. Приготуйсь....хап!!Чарлі скосив на щура,і так здавалось,начеб то щур з’їсть Чарлі,а не Чарлі щура… Він спритно вкусив за найбільший бік щура,той запищав не своїм голосом,намагаючись втікти,або придати якийсь фізичний рух.В результаті в щуряки нічого не вдалося(він був дуже жирний). Вийшло так,що Чарлі вже з»їв його з задоволенням. Таня,яка майже не рухалась,зиркала на цю битву,в якій переміг могутній Чарлі. Він з високо піднятою головою ступав в бік Тані. -Неймовірно,Чарлі!-Таня заплескала в долоні,наче мала дитина. Він нявкнув у відповідь,почувши аплодисменти.Таня зібрала деякі речі,які їй знадобляться на роботі. Котяра вперто не хотів патрулювати місце сам,тому вслід за нею гучно нявчав,показуючи свою невдоволеність. -Вибач,Чарлі!Я змушена іти на роботу,як ми ж будемо проживати без їди та нормальної домівки? Він пирхнув вслід Тані,повертаючись додому. На роботі було трішки складно.Там продавались різні солодощі,такі як:печиво,морозиво, цукерки,і т.д. Клієнтів було досить багато.Таня ледь не розгубилась в словах,коли її запитали елементарне питання.Сонце було за горизонтом.Надворі темніло,і було видно полярну зорю. Її можна було впізнати серед міліон звичайних зірок .Вона світила найяскравіше. Таня поприбирала в магазині,і вже була готова йти…але відчинилися двері…Це був власник магазину. Його брунате волосся відблискувало в нічному світлі,а зелені очі зачаровували Таню все більше і більше. -Ти як на перший раз чудово попрацювала.Мене,як що що,звати Олівер. -*Олівер...яке чудове та незвичне ім’я,йому дуже пасує* Доброго вечора...дякую за теплі слова...мені сьогодні було важко,я не могла навіть розмовляти… -Пані,якщо вам складно,телефонуйте мені,і ми все вирішимо... В Тані сильно забилось серце.Її неймовірно чарували його слова,та погляд(думаю,вони будуть мати чудові відносини одне до одного) -Я думаю,вам пора йти...ви ж так змучилась... -Так,справді...я піду... -Хорошого вечора,Таня. Над головою було справжнє мистецтво космосу. Був і ковш,і маленька ведмедиця,і велика! Роздивляючись цю ніч,Таня мріяла,аж поки вже й прийшла додому.Там вона міцно-міцно заснула.Цвіркуни робили концерт біля труби,який заколисував навіть самих найдоросліших. РОЗДІЛ \/І Зранку розбудив Таню промінь сонця,який простягався від початку труби до кінця.Вона крізь сон намацала… лист?Нііі,це був Чарлі. Він потягнувся,роблячи котячу зарядку.На телефоні висвітилось повідомлення власника магазину.Таня здригнулась: Це ВІН? Вона схвильовано тикнула на екран: Доброго дня!Чудові новини,вас прийняли на роботу! Таня від захоплення вилізла з труби,та скакала наче заєць по траві. Волосся встигло висохнути,тому сяяло всіма кольорами на сонці. Чарлі встиг поснідати...але чим?Вона поглянула на Чарлі,який облизувався від чогось смердючого... -Фуу!Де ти з’їв щось настільки противне? Біля нього була пляма крові. -Ти що,когось з’їв?? Роздивляючись,було помітно відірваний хвіст щура.Хоча,цей хвіст був доста гігантський, а це значить,що цей щур був ледь не розміром з Чарлі. Знову хтось пищить...І як ви думаєте,хто там шуршить?Правильно,велетенський щур!Та ще й грубий! Кошеня стало в бойову стійку.Воно так набундючило своє тільце,що виглядало як невеличке левенятко. Приготуйсь....хап!!Чарлі скосив на щура,і так здавалось,начеб то щур з’їсть Чарлі,а не Чарлі щура… Він спритно вкусив за найбільший бік щура,той запищав не своїм голосом,намагаючись втікти,або придати якийсь фізичний рух.В результаті в щуряки нічого не вдалося(він був дуже жирний). Вийшло так,що Чарлі вже з»їв його з задоволенням. Таня,яка майже не рухалась,зиркала на цю битву,в якій переміг могутній Чарлі. Він з висо Над головою було справжнє мистецтво космосу. Був і ковш,і маленька ведмедиця,і велика! Роздивляючись цю ніч,Таня мріяла,аж поки вже й прийшла додому.Там вона міцно-міцно заснула.Цвіркуни робили концерт біля труби,який зак олисував навіть самих найдоросліших. РОЗДІЛ ІІІ Пройшло 5 днів,як Таня з Чарлі жили надворі.Їда практично закінчилась, в кишені Тані лишилось 500 гривень. Хліб,шматок сиру,та маленька консерва для Чарлі. Ціни виросли неможливо.Тепер хліб 35 гривень. Консерва 50,а сир 65 гривень. Хліб розтягувався на 5-10 днів.Сир довше.Але не в всіх магазинах.Головне щоб щури не з’їли.А далі все добре.З часом почало холоднішати,і Таня зрозуміла,що діяти.Маленькому Чарлі вона зробила домівку, скромну,але затишну. За деякий час вона вже помчала до дошки оголошень.На старій дерев’яній дошці висіли пошарпані вітром клаптики.Вони вже були обмацані багатьма руками,а шрифт розтікся по папері. Враз погляд Тані припав на недавно припав на недавно приклеєні оголошення;воно було світло-голубим, написане чорним незвичним надписом. « Шукаємо продавця в магазині «віконце»,повідомте нам,якщо бажаєте до нас звернутись,дзвоніть на номер ****» Танині очі засяяли маленьким вогником.В неї була надія,що все в неї стане на всі місця,і нарешті вона собі відкладе гроші на оренду маленької квартири. Вона витягнула з кишені старенький телефон,і набравши номер вдихнула повітря.Трубку взяв молодий хлопець. Ало,доброго дня,я би хотіла спробувати бути продавцем!Чи зможу я підійти під вашу категорію? Гаразд,приходьте в магазин,ми вам дамо документ, коли його заповните,відправте лист в поштову скриньку. -Дякую за можливість!До побачення! Таня переможно помахала руками,та голосно задзвеніла радістю. Вона немов блискавка ввірвалась в магазин.Хлопець(Якого ви знаєте,як той хто розвішав оголошення )з посмішкою поглянув на Таню,вручивши документ прямо в руки. Хихикнувши,він зникнув з поля зору.Таня витріщивши очі,з шоком поглянула в бік хлопця,замість якого тепер пустота. Вона міцно тримала білий конверт,стискаючи до грудей. На дворі періщив дощ як із відра.Таня ледь-ледь не намочила конверт,ховаючи його у стару шкіряну куртку.Зігнувшись,і ввійшовши в величезну трубу в якій вона жила,Чарлі слухняно чекав на газдиню вмиваючи лапки. -Ох,Чарлі!Де ж той шматочок м'яса що був для тебе схований? Кошеня схилило голову,показуючи рану. -На тебе хтось напав? Чарлі нявкнув,що чітко означало »так». Таня сумно зітхнувши,продезенфікувала поранення.За той час доки шукала пластир,знайшла ручку,яка дісталася від Тьоті Лілі,що віддала її в честь згадки про неї.Вона трішки схлипнула,і продовжила пошуки пластира. - Надіюсь не забуду заповнити документ… Чарлі зацікавлено обнюхав конверт,скрививши морду. Від нього пахло кедровим деревом.Видно,йому не сподобалось . Тримаючи в зубах ковпачок,Таня старанно заповнювала документи.Після цього,мов тінь,Таня помчала до поштової скриньки. Біля неї на лавці,вмостився старенький поштар. -Жіночко,ви конвертик підписали? - Так звичайно!А що? Так так,хто зна,комусь віддам секретний лист... Таня засміялась, махаючи рукою; -Ви дідусю вмієте розсмішити!Часом не знаєте де річка? Дідусь піднявши голову,подивився сірими очима,та роздумуючи « рився» в голові, яка багато чого часто забуває. -Здаєтся,в боці як йти в вуличку навпроти магазину «Людмила» Людмила?Дивне це містечко Мізо.... Хоча...багато дивних назв. -Дякую вам!Я напевне піду... -Іди з Богом дитино!Хай ангел охоронець тебе охороняє! На дворі вже майже вечір. Таня купаючись в річці,виглядала як русалка.Її довге волосся звивалося золото-рижим багряним кольором.Сонце відблискувало на річковій воді,наче посипане блискітками. -Фух,я 2 тижні не милась... Як добре що я свіжа... Замотавшись в теплий рушник,Таня вирушила додому.По дорозівона купила хліб.Жадно пхаючи в себе їжу,Таня нарешті відчула полегшення. Біля труби знову був Чарлі,але вже міцно спав.Він легенько піддригувався,нявкаючи в сні. Цікаво,чи йому снилось як він ловив велетенську мишу... РОЗДІЛ \/І Зранку розбудив Таню промінь сонця,який простягався від початку труби до кінця.Вона крізь сон намацала… лист?Нііі,це був Чарлі. Він потягнувся,роблячи котячу зарядку.На телефоні висвітилось повідомлення власника магазину.Таня здригнулась: Це ВІН? Вона схвильовано тикнула на екран: Доброго дня!Чудові новини,вас прийняли на роботу! Таня від захоплення вилізла з труби,та скакала наче заєць по траві. Волосся встигло висохнути,тому сяяло всіма кольорами на сонці. Чарлі встиг поснідати...але чим?Вона поглянула на Чарлі,який облизувався від чогось смердючого... -Фуу!Де ти з’їв щось настільки противне? Біля нього була пляма крові. -Ти що,когось з’їв?? Роздивляючись,було помітно відірваний хвіст щура.Хоча,цей хвіст був доста гігантський, а це значить,що цей щур був ледь не розміром з Чарлі. Знову хтось пищить...І як ви думаєте,хто там шуршить?Правильно,велетенський щур!Та ще й грубий! Кошеня стало в бойову стійку.Воно так набундючило своє тільце,що виглядало як невеличке левенятко. Приготуйсь....хап!!Чарлі скосив на щура,і так здавалось,начеб то щур з’їсть Чарлі,а не Чарлі щура… Він спритно вкусив за найбільший бік щура,той запищав не своїм голосом,намагаючись втікти,або придати якийсь фізичний рух.В результаті в щуряки нічого не вдалося(він був дуже жирний). Вийшло так,що Чарлі вже з»їв його з задоволенням. Таня,яка майже не рухалась,зиркала на цю битву,в якій переміг могутній Чарлі. Він з високо піднятою головою ступав в бік Тані. -Неймовірно,Чарлі!-Таня заплескала в долоні,наче мала дитина. Він нявкнув у відповідь,почувши аплодисменти.Таня зібрала деякі речі,які їй знадобляться на роботі. Котяра вперто не хотів патрулювати місце сам,тому вслід за нею гучно навчав,показуючи свою невдоволеність. -Вибач,Чарлі!Я змушена іти на роботу,як ми ж будемо проживати без їди та нормальної домівки? Він пирхнув вслід Тані,повертаючись додому. На роботі було трішки складно.Там продавались різні солодощі,такі як:печиво,морозиво, цукерки,і т.д. Клієнтів було досить багато.Таня ледь не розгубилась в словах,коли її запитали елементарне питання.Сонце було за горизонтом.Надворі темніло,і було видно полярну зорю. Її можна було впізнати серед міліон звичайних зірок .Вона світила найяскравіше. Таня поприбирала в магазині,і вже була готова йти…але відчинилися двері…Це був власник магазину. Його брунате волосся відблискувало в нічному світлі,а зелені очі зачаровували Таню все більше і більше. -Ти як на перший раз чудово попрацювала.Мене,як що що,звати Олівер. -*Олівер...яке чудове та незвичне ім’я,йому дуже пасує* Доброго вечора...дякую за теплі слова...мені сьогодні було важко,я не могла навіть розмовляти… -Пані,якщо вам складно,телефонуйте мені,і ми все вирішимо... В Тані сильно забилось серце.Її неймовірно чарували його слова,та погляд(думаю,вони будуть мати чудові відносини одне до одного) -Я думаю,вам пора йти...ви ж так змучилась... -Так,справді...я піду... -Хорошого вечора,Таня. Над головою було справжнє мистецтво космосу. Був і ковш,і маленька ведмедиця,і велика! Роздивляючись цю ніч,Таня мріяла,аж поки вже й прийшла додому.Там вона міцно-міцно заснула.Цвіркуни робили концерт біля труби,який заколисував навіть самих найдоросліших. На другий день,з самого ранку Таня поспішала на роботу,де Олівер старанно розкладав товар. -Доброго ранку,дозвольте вам допомогти... -Ні ні!Це ж я маю робити! Таня виривала з рук Олівера пакунки з печивом; -Я хочу вам допомогти,не переживайте. Олівер легко посміхнувся,та продовжив чужу роботу. Тим часом Таня дивилася чи в порядку термінал. Прийшов перший клієнт! На цей раз Тані було легше,адже біля неї був Олівер.Його досвід в маленькому магазинчику приблизно 4-5 років. День розтягнувся наче резинка для волосся.От і знову настав вечір.Таня попрощалась з Олівером. Так вона працювала до кінця місяця. -Сьогодні мені мають видасти зарплату!Цікаво,яка сума? Через свою нетерплячість,Таня рилась в поштовому ящику. Дзенькнуло повідомлення.Телефон противно завібрував; -Ненавиджу цю вібрацію! Промямливши Таня,відкриваючи програму. Олівер -Доброго дня!Мені дістався лист з вашою зарплатою.Не проти,щоб ви прийшли до мене в гості? Таня голосно ахнула.Вона не очікувала такої пропозиції з боку Олівера. Таня: -Доброго!Звичайно,я б з радістю до вас завітала! -Чудово.Мій адрес:**** Таня рилась тепер у речах,адже хоче прийти красивою. Чарлі поглядав на неї,не розуміючи що робиться. -Чарлі,ти сидиш дома! Чарлі засичав, як би Таня не втікала,він її доганяє. -Гаразд...йдемо,вже! Чарлі чемно дріботів за нею.На дворі несамовита жара,сонце припікає все що бачить на своєму шляху. -Я надіюсь ти будеш нормально поводитись.Ти ж знаєш до кого ми йдемо? Чарлі кивав мордочкою.Таня повірила йому зразу з першої здогадки.Адже вони найкращі друзі. Таня підійшла до під"їзду.Легкий літній вітер грався з шерстю Чарлі. Знайшовши відповідну квартиру,Таня відкрила двері. Квартирка була старенька,скоріше всього з радянських часів. Повсюди були грубі килими,з різними орнаментами.Таня зайшла на кухню. З кухні було чути полуничним чаєм,та згорівшими налисниками. -Привіт! Олівер дригнувся,почувши дзвінкий голос Тані. -Оу,привіт... -Ти що,налисники печеш? Він подивився на чорні налисники,на які навіть дивитись не приємно -Та,щось таке...-тихо промовивши відповів той. Тані прийшла думка допомогти Оліверу. -А давай,я тобі допоможу! Олівер здивовано подивився на Таню; -Справді?А ти вмієш? -Так!Чому би й ні? -Гаразд,тоді фартух там.-Олівер вказав на яскравий фартух ,який ніхто не вбирав,тому що переважно він вбирав чорні фартухи. Таня схопила фартух,який їй дуже й навіть підійшов. Вона підійшла до тіста,зачерпнувши пальцем,пробуючи на смак. Олівер розгубився; -Т...ти що робиш?... -Пробую,чи достатньо цукру...м...начебто нормально! Вони разом успішно зробили 5 налисників; Доки... Олівер,швидко!Як ми вчились! Він швидко схопив сковорідку,стараючись перевернути налисник. -Ні!Він горить! Над кухнею простягнувся різкий горений запах -Я що,свою пательнину зіпсував?... Олівер тривожно витирав сковорідку салфеткою: -Мені здається це не поможе,Олівере. Олівер прикривши лице,тихо хникав; -Що таке? Він тихо промовив: -Не дивись на мене... Серйозний і мовчазний Олівер,виявився дуже емоційним... -Це був важливий подарунок... -Олівер,ми ж можемо відкупити! -Ви навіть не відкупите це... Почувся більш голосніший схлип.На кухонному столі появились дві краплі,які розтікалися по ньому. Він схопивши сковорідку,міцно притиснув до грудей. -Ну чому... Таня підійшла до Олівера; -Я розумію твій розпач... Олівер вдихнувши повітря,підняв голову вверх; -Все добре.Вам не потрібно це мені говорити.Хоча...мені приємно. -Будемо пити чай? Таня подивилась на чай,який вже вистив; -Можна. Олівер зняв з себе фартух,обдумуючи,що робити з зіпсованим подарунком від бабусі. -*Для чого я плакав перед Танею...* -Мені жаль що я показав свої сльози.Забудь це.Ти ж не прийшла по мої сльози... Таня здивувалася.Вона всілася на м"ягке крісло. -Гаразд... Взявши горнятко чаю,вона брала самі найзагоріліші налисники; Темно зелені очі Олівера були сумними.Він тикав пальцем в налисник,мугикаючи під ніс. Потім він зірвався з крісла,перепорпуючи поличку. -Хмм....начеб то...тут мав бути лист... -От тут! З полички виглянув лист. -Тримайте. Таня схопила лист,відкриваючи паперове упакування Вона перебирала пальцями купюри,рахуючи під носом. -1000....2000....3000....5900...все! Хоча це дуже скутні гроші,але вони існують. З боку виглянув Чарлі; -Хто це? Олівер оборежно підійшов до нього... -Шшш!!! Чарлі скажено засичав,втікаючи в інший бік кухні. -Чарлі!Ану вернись! Таня схопила переляканого кота,розлючено шепочучи: -Я ж казала,поводься нормально!Ти мене не чуєш?! -Таня,не кричіть на кота,я вас прошу.Він просто настрашився. -А як...а як же культура!?... -Він кіт!Схаменіться Пані Таня. -Але ж… Таня зітхнула. -Дякую вам за зарплату Олівере, я напевне можу йти…. -Стійте! Олівер схопив її за руку. -Зачекай!Я хотів тобі щось сказати… Ми чудесно провели час з тобою сьогодні,приходи коли забажаєш. Таня почервоніла… -Гаразд,мені також сподобалось з тобою проводити час… Таня вийшла з під’їзду. -Він такий…навіть пояснити складно….надіюсь він відкриєтся мені.І доречі,ти Чарлі,будеш битий дома. А,в нас ж дому нормального навіть немає…Менше з тим… Зранку,вгадайте що?Робота! Все як завжди.Але... Олівер зайшов в магазин- -Привіт!Дай мені будь ласка це тістечко. -*Він їсть такі тістечка?*-Привіт!Гаразд,секунду.... З упаковки Таня витягнула гарненьке полуничне тістечко.Воно мало такий запах,що Таня ледь не з’їла його. -Тримайте! Олівер дає велику купюру,відсуваючи руку з тістечком. -Тобі щось не сподобалось? -Ні,це тобі я купив тістечко.І здачі не потрібно. Олівер спокійно посміхнувся. -Д...дякую... Таня відвернувшись,почала поїдати десерт. -Не має за що.Хочеш,хоч 100 таких куплю. Йому не шкода грошей на мене? Ми ж майже незнайомі люди... Таня сперлась ліктем над касою. -В тебе все добре з роботою? Нічого не допомогти? Вона звернула увагу на волосся Олівера. -Та... Начебто ні! Все добре... -Як самопочуття? -*Він питає навіть таке...* -Поки що нормально. -Це добре! Олівер спокійно посміхнувся, ідучи на вулицю. -Ти дзвони якщо щось не так буде. -Добре! З часом, Тані ставало все складніше. Мороз був страшенно холодним. -Хоч би Чарлі не замерз... Труба була закам'яніла холодним приморозком. Взуття продирявлене до п'яток. -Як мені далі жити? Я ж не зможу найняти навіть найменшу квартиру... Гіркі сльози лились рікою, моментально замерзаючи на щоках Тані. Вона безпомічно дивилась в пустоту, згадуючи минуле, коли вона була в теплі. -Навіть в такому стані... Я до нього не вернусь... НІКОЛИ! З дрижачим голосом пробриніла Таня. Чарлі нявкав від голоду. Риючись в думках знову і знову, вона думала до кого прийти почати хоча б на тиждень. -Олівер! Остання надія впала на нього. Побілівшими від морозу пальцями, вона дзвонила. -Будь ласка.... Відповіж... Почалася слабка вібрація, мабуть тому, що телефон переохолодився. -Чорт... Хоч би не розрядився... -Ало? З старого динаміку появився чоловічий голос Олівера. -Олівер! Благаю тебе, Я до тебе маю дуже велику справу! Я би хотіла пожити в тебе хоча б тиждень! -Ти? -Так! -Це було несподівано... Гаразд, приходь до мене, а я подумаю, де ти будеш спати... -Дякую велике! З радістю в очах Таня схопила валізи, а в одну руку взяла Чарлі. -Не рухайся! Доки ти ще малий, тебе легко взяти в руки... Бідолашне кошеня так замерзло, що навіть не реагувало на своє ім'я. Завірюха безжально посвистувала, розказуючи про її здатності. Під»їзд вже близько. Лишилось лиш трішки потерпіти, і вже буде краще. Олівер вийшов на вулицю, поправляючи товстий шарф. -Фуххх... Ото заметіль! Як ти умудрилась жити ВЗИМКУ надворі?? Таня Таня... Дрижучи від холоду Таня влетіла в під'їзд, мимоліть сказавши коротку фразу Оліверу «дякую». На крісло скакнув Чарлі, скрутившись клубочком. -Твій котисько дуже брудний! Можливо ми його покупаєм? -Хороша ідея! Тільки давай я перша скупаюсь! -Без проблем. Вліво-холодна вода, вправо тепла, гель в мене лиш чоловічий. -Та хоч собачий! -В тебе є рушник? Якщо треба буде, скажеш. Таня прикрила двері ванни. Олівер порпаючись в підодіяльниках, голосно зітхнув; -Який би взяти... взагалі не розумію,чого цієї ночі в моїй хаті буде спати якась дівчина...але ж їй потрібна допомога! -Агов! Олівер здригнувся; -Що...таке? -Ти чого застив? -Ееее....та таке...думав. -Ага,але я тебе кликала!Чому не обізвався? -А що ти хотіла? -Щоб ти мені халат подав. -Вибач,я не чув... -Менше з тим,як там Чарлі? -Спитай його. Я що дурна щоб питати кота? -Пхаха,жартую,я йому консерву дав,він був дуже голодний. -Так би й зразу казав.Слухай,я з тобою хочу поговорити... -Що забажаєш. -Аж так?Ну гаразд. Я би хотіла відпустку на тиждень.Я хочу відігрітись,щоб не ходити як напівтруп. -Відпустку?Добре... -Що в тебе є їсти? -Бутерброди з ковбасою.А ще чай. -Який чай? -Ягідний,з справжніх ягід. -О!А ти що,приїжджаєш на дачу? -Приїжджав,допоки бабуся не померла. Дотепер маю ці пахучі ягідки.Попробуй,не пожалієш. -Мм!Чай справді смачний. Як в тебе робота,все добре? -Складно.Дуже...як власник цього магазину кажу.Дехто насміхається,що я маю якийсь маленький магазинчик,та стареньку квартирку.Але тут мені комфортно.Хто що би не казав. Мої батьки тут жили,потім поїхали в Америку.Там і живуть.А мені дали цю квартиру,і сказали «Ти вже дорослий,самостійний,можеш жити сам.» Я не заперечую.Адже мені вже 25 років...чекай ...що там шуршить? Чарлі,заліз на стіл,та смакував розмороженою курятиною. -КИШ!КИШ!НЕ МОЖНА! Таня злосно розмахувала руками. Котисько вчерпився гострими зубами в курку,зіскакуючи з стола,кинувся навтьоки. -Бляха!Стій! Вже було пізно.Кіт швидко ковтнув останній шматочок. -Йомайо,я хотів приготувати курку... Але нічого...я щось інше приготую.. -Вибач Олівере за мого дурного кота... -Нічого! В думках в Тані: *Чорт.Я знову згадую ті часи,коли я ледь не на колінах стояла,щоб вибачитись...* -Що задумалась? Таня відвернулась,щоб обличчя не зрадило її. -Все гаразд.... -Я ж бачу що ні... Олівер спокійно підійшов,легко обнявши Таню. В неї шалено забилось серце.Вона не очікувала такого...можливо це дружні обійми?...або.... Олівер провів по підпорідді Тані рукою,ніжно поцілувавши в губи. -А.... Дівчина стала червона як буряк,від приємних пестощів. -Бляха.Я кохаю тебе , Таня. ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ