Перше тіло

Обіцяєш, що ніхто не бачить? — шепіт чоловіка був майже непомітним на фоні шуму — якщо хтось побачить, це буде кінець.       Компанія друзів йшли вздовж океану пробираючися крізь туман, який ліг тонкою плівкою на вулиці міста. Раптом їх увагу привернув океан в якому відбувалося щось дивне. В далині вони побачили тіло, яке розгойдувалося на хвилях неспокійного океану. Тіло незнайомого чоловіка винесло на узбережжя. Недовго думаючи хтось з друзів вирішив подзвонити в поліцію. Через 15 хвилин вони прибули. Тіло забрали, а компанія друзів вирушила до кав'ярні неподалік, щоб обговорити все, що з ними щойно трапилося. Зробивши замовленя вони присівши за столик почали ділитися думками про те що трапилося.       Першою вирішила поділитися своїми думками молода дівчина на ім'я Поліна. Вона невисока, гарна дівчина. Волосся у неї довге кольором неначе перлина. Очі, як сяйво льодовика.       - Що ви гадаєте з приводу цієї ситуації? У мене немає слів, здається зараз зловлю панічку. Ніколи так себе не відчувала!       - Це була бридка картина! Доречі, ви помітили його тіло? Схоже він перебував вже немалу кількість часу у воді! - Наголосила Мар'яна.       Мар'яна має довге розкішне каштанове волосся. Очі глибокі, як весняний ліс після дощу. Працює в медичній сфері та має доступ до приватних медичних даннів.       - Я вважаю, що спершу ми маємо побачити заведену справу в поліції, щоб почати щось думати про цю ситуацію. - Промовив Ярік.       Ярік високий, підкачений, має коротке темно-русе волосся. Очі сяючі, як чистий лід на зимовому сонці. Може легко знайти необхідну інформацію.       - Поліція не буде займатися цією справою, вони просто закриють очі на це. Пам'ятаєте ситуацію, яка була 7 років тому. Знайшли труп, але цю справу залишили без уваги. - Запевнив Андрій.       Андрій має волосся кольору осіннього листя, повного теплих відтінків золота й бронзи, очі темного кольору. Працює разом з Костей.       - Взагалі може це якась група людей, наврядчи за цим стоїть одна людина. - Висловив свою думку Костя.       Костя невиского зросту, волосся темне, як глибока тінь у сутінках, очі янтарного кольору. Працює в поліції, тож має багато зв'язків.       - Можливо, їм буде більш безпечніше працювати в команді, чим робити це поодинці! - Сказав Ярік приобнімаючи Поліну, побачивши, як вона налякана.       - Якщо поліція вирішить закрити очі на цю справу, то ми можемо взяти ініциативу в свої руки. Андрій і Костя, допоможете нам знайти необхідню інформацію? - Запитала Мар'яна подивившись на хлопців.       - Я не думаю, що це гарна ідея нам братися за цю історію. Навіть поліція не хоче вплутуватися в це. - Сказав Андрій стискаючи кулаки під столом.       - А я думаю, що це непоганий кримінальний досвід. Тим більше мене бентежить ситуація в місті і чому поліція цим не займається. Можете розраховувати на мою допомогу. - Відповів Костя.       Вся компанія погодилися, один Андрій сидів напружений не промовивши потім ні слова. Раптом підійшла офіціантка і принесла їх замовлення. Вона почула розмову і вирішила запитати:       - Я випадково почула вашу розмову, сьогодні знайшли нове тіло? Мене дуже бентежить це, бо декілька років була вже схожа ситуація, а з цим так нічого і не зробили. Не хочу щоб це повторилося знову.       - Чому ви лізете не у свою тарілку? Вас це не повинно хвилювати. Продовжуйте займатися своєю роботою! – сказала з упевненістю Поліна, хоча її руки ледь помітно тремтіли.       Офіціантка зі страхом подивилася на всіх і пішла далі працювати.       - Заспокойся, все добре. Не треба так нервувати. Вона нічого поганого не зробила. - Запевнив Ярік взявши Поліну за руку.       - Я просто на емоціях, думаєш мені легко після того всього, що я побачила? Я не хотіла її образити, але її, насправді, немає це хвилювати. Мені приємно, що ти зараз поруч зі мною і можеш підтримати мене. - Відповіла Поліна, стискаючи руку Яріка.       - Немає сенсу продовжувати цю розмову, треба дочекатися інформації від поліції. Може у Андрія буде змога знайти в архівах стару справу про вбивство семирічної давнини. - Заявила Мар'яна.       Андрій був не дуже задоволений, що ця робота лягла на його плечі. Друзі ще трішки посиділи в кав'ярні розмовляючи на різні теми, щоб заспокоїтися від побачиного. Андрій і Костя провели Мар'яну додому, а Поліна і Ярік вирішили ще трішки прогулятися.