***

Я зачарований тобою, А може морем, чи луною. Твоє обличчя, ці зірки… Стій… хто ти? Ти виглядаєш дивно, А ти дійсно є, людино? Що ти? Я тебе не знаю. Здається, я тебе не бачу… А! Це ти, мій друже! Пробач, почуваю я себе не дуже… Забув про тебе я випадково. Пробач, тепер мені ніяково. Я дивний, ти теж, можливо. Ти теплий, я теж, ймовірно. Я втомився та хочу спати. А ти, здається, не хочеш чути. Все це так сумно. І ти говориш тихо: «Я тебе люблю» «Я теж» — говорю.