Поле, ліс, шина.

Мої весняні канікули. Я як завжди з компанією із 6 чоловік пішли у поле соняшників. Не сидіти ж нам дома та передивлятися нудні передачі у уже старому телевізору з поміхами. В один момент ми зрощуміли що заблукали. Тоді вже всім стало лячно. Та ці не дуже розумні люди найшли будинок на дереві (ДЕ ВБІСА ВОНИ ЙОГО НАЙШЛИ?!?!). Хтось чуть не звалився додолу. Уже почало сутеніти та через секунд п'ять якийсь дибіл (НАВІТЬ НЕ ЗНАЮ ЗТО ЦЕ😇) закричав що найшов шину. ДІДЬКО ШИНУ ВІД ТРАКТОРА!!!! —НАХ#Я ВАМ ШИНА?! —Поїдемо додому:> —Хто вам дав право думати..? Коли проїжаючи табличку під назвою "ШПИКОЛОСИ" ми зрозуміли що дісталися нашого пункту призначення та потім обереувшись побачили парочку чорних псів що от от мали нас наздогнати. Після цього всього екшена який ми пережили за день сіли у саду з яблуками, грушами, сливами та іншими ягодами. Кицька Мурка терлася об ноги ніби то відчувала що від нас походить тепло. Та раптом хтось скрикнув. —У мене досі шина є!>:) —Ну у тебе все стабільно!

Перший день весни. Доплітаючи уже четвертий вінок із ромашок, сонце зайшло за гортзонт та вкрило небо яскраво-спалахуваними зірками. Це і є весна. [01.03.2006.]