Жалкування

Пробач за те, що я писали тобі вірші. За те, що я тебе кохали, соромно мені. Шкода, що ти був "радістю моєю", Що ти був навіть "мрією одною". Ти вже мені не світиш, як миле сонце. І вже даремно вірити в найкраще. І це останній вірш про тебе, Бо моє серце гнівом переповнене. Твої думки стали мені огидними, А всі вірші про тебе такими марними. Шкода часу, який тобі я лиш посвячували, Шкода того, що раніше я нічого не побачили. І ти сам став мені огидним, Навіть вже не здаєшся ніжним. Я тебе вже не кохаю та не ціную, Я тепер про втрачений час жалкую.