Глава 3 Голос з третього етажа

Я — тінь, імені мого не звуть, Я служу, щоб хтось міг світить. Мої кроки — без звуку, мій шлях — без пут, Але серце ще вміє боліть. Мене не бачать, лише відчують, Коли сажа торкнеться руки. Я — дихання дому, що не заснує, Я — спогад про ті, хто зникли. На третьому поверсі день не настане, Свічки горять, та душа — в пітьмі. Мій голос глушить наказів каміння, Та в тиші він шепче: "Пам’ятай про мені." Якщо колись ти пройдеш повз стіну, Де шепіт торкає спину — Зупинись. Це я — твоя тінь з пітьми, Я служу, чтоб другие цвели. Мои шаги — как шорох зари, Но в сердце тлеют угли. Меня не видят — лишь ощущают, Когда сажа коснётся плеча. Я — дыханье Дома, что наблюдает, Как гаснут свечи без крика, молча. На третьем этаже не живёт рассвет, Свечи горят, но не дарят свет. Приказ — закон, а слово — стена, И только шёпот хранит имена. Когда ты пройдёшь по пустому залу, И тень прикоснётся к щеке едва Що мріє побачить світло крізь дим. Це тьма яка мріє побачить росвет.