I Арка

Зовнішність Зеніцу має коротке світле волосся і карі очі з густими бровами. Він носить чорний піджак, чорні штани хакама, білий ремінь і світлі сандалі. Жіноча версія може відрізнятися тим, що замість штанів, дівчата можуть носити спідницю. Хака́ма — традиційні японські довгі, широкі, шаровароподібні штани. Дана форма може захистити від сильного морозу і стійка для порізів від слабких демонів. Поверх форми мисливці можуть надягати свою власну хаорі. Це стандартна форма мисливця на демонов, сверху на якій надіта жовто-оранжева хаори з білими трикутниками. Хаорі — японський традиційний жіночий та чоловічий одяг типу кардигана, що вдягається поверх кімоно заради теплоти. Характер Впевнений, він завжди спокійний, у нього сильно розвинене відчуття справедливості, вбиває без всяких на те жальб і іншого жалібного виду. Зеніцу може дуже легко найти співрозмову майже з любою людиною. Зовнішні це весела, добра, спокійна людина, проте в душі це дуже тяжка людина. Після смерті свого наставника, якого вбив його товариш, і після смерті свого товариша, якого вбив сам Зеницу за помсту. Він став всередині дуже депресивним і недовірчивим, хоч збоку це і не видно. Це гг, тому опис буде тільки його, а в самому творі буде опис інших людей, демонів, тд. *** Був звичайний весінній вечір, сакура чудово росла в розовому кольорі, світ переливався в різні краски, оранжеве Сонце освітлювало всю Японію. На горизонті, на пагорбі йшов молодий чоловік в оранжево-жовтому, з білими трикутниками кімано. Він повертався з тренировки свого учня - Канає Лю, це був молодий, 15-ти річній хлопак, який мав чорне волосся, сині очі, довге волосся до пліч. Як раптом пронеслась оранжевий, ще палаючий,він вважав, що це Астероїд. Радіусом, як великий дуб, якій летів в сторону села, яке мала торгові зв'язки з тим селом, в якому жив сам Зеніцу зі своїм учнем. Проте в цьому селі жили батьки та родичі Лю. Чоловік зняв з пояса свою жовто-чорну катану, вставши в атакуючу позу, почавши особливо дихати, це було дихання Грома, Так, як кожна людина яка пробуджеє сили - має свою стихію, або воїн може зробити сам собі стихію. Зеніцу має саме стиль Грома. говорячи: Бог швидкості. Мисливець став легше в рази, він мигом подолив сотні метрів. Підходівши до місця, де впав Астероїд, був великий кратер, ніби маленький спокійний вулкан, піднявшися на пагорб він побачив ці зламені дерева і чорну круглу капсулу, з нафарбованою червоною стрілою, з якої стікала якась речовина, кров Різко почались відкриватися скріпучі круглі двері на самій верхушці цього "шара". звідти повільно виліз високий, білий чоловік, з червоним волоссям, голим торсом чорними штанами, він мав голі ступні та чорну, кожану маску, яка закривала нижню половину його обличчя, окрім рота, він мав гострі, мов бритва, зуби. Чоловік спригув з човна, і побачив нашого героя -Хто ти? - Спокійно, голосно, щоб це створіння почуло, спитав Зеніцу -Е-ее, мене звати Рудеус, а що таке ? - Відповів чоловік, ніби нічого не знає, ніби випадково тут опинився. -Що ти тут робиш? - Знову спитав молодий вчитель спокійним голосом. -Ну, мене сюда прислали з іншої планети. - як простий хлопець, без єдиних замислів відповів чоловік Поки Зеніцу опитував нового гостя в їхньому середовищі - Сонце вже сідало, на вулиці було вже майже темно, Зорі вже не було видно, освітлювало все білий Місяць, спутник землі, міфічне тіло. Тут ж прилетіло двоє людей, один з крилами, як в Сокола, інший з металевою рукою. Приземлившись біля Астероїда. Це був темношкірий чоловік з великими металевими крилами, червоно-сірій броні, червоних, ніби проти Болгарки окулярах. І світло білий з довгим волоссям до шиї, металевою бронею, з якоюсь дивною металевою рукою. Виглядали вони агресивно. -Іди звідси, тобі це не потрібно, ти з цим не зв'язаний. - сказав тей білий. В цей час Рубіус підішов до Зеніцу. -Давайте спокійно поговорим і вирішим, що ми будемо робити, всі разом. - Спокійно, дуже добре, дуже красивим голосом відповів чоловік в жовтому кімано. Земля затріщала, реактивні двигуни "Сокола" начали виготовляти велику кількість енергії, білий чоловій начав бігти на чоловіка в кімано і чоловіка з червоним волоссям. Зеніцу став в Атакуючу позу,діставши свою катану з своєї повязки на поясі, почавши знову особливо дихати: Сьомий Стиль, Палаючий Бог Грому. Швидкість стала в рази більше, жовті частнинки блискавки, електрикі начали проходити через все тіло, через одежу чоловіка, він з , начав швидко, мов літаючи бігти до білої людини, зупившись в кінці і замахнувшись на удар, він вдарив по руці чоловіка, проте з неї нічого не трапилося, даже маленької вм'ятини, поріза, нічого не було, проте Зеніцу відкинуло, а зимнього солдата вдарило струмом, все ж таки рука ток проводила, чуть збившись, чоловік встав, і начав знову йти до хлопця. Мастер грому також швидко в швидко, і знову начав рухатись з неможливою швидкістю біля зимнього солдата, солдат просто вдаривши посередині - він по людині не попав, проте чоловік вилитівши за спину катаною вдарив того в живіт, Швидко висунувши, він не встиг нічого зробити, як на нього з великою швидкістю приземлився чоловік-пташка. Спихнувши з себе Сокола, він начав битись з ним, темний чолвік відбивав все своїми крилами, які не ламалися, кожен удар, він відбивав. Вони рухались з майже неможливою для простої людини швидкістю, нічого не було ясно, звуків було дуже багато. Раптом, поки вони все ж бились, Зеніцу почув щось, повернувшись, він побачив, що на нього біг Солдат, якого він просквозив своєю катаною, самурай вже готовився битись з нимим обома з неможливою швидкостю, та білий чоловік кудись ніби провалився, він впав в нікуди прям біля Зеніцу. Він замітив, що то Рудіус шось призиває, то він провалив солдата, відкрився ще один портал за милі, 100 метрів над лісом, який світився на весь горизонт. Звідти начав падати солдат. Поки Зеніцу відволікся - Сокіл вдарив його в плече, на якому не було взагалі захисту, удар був дуже важкий і сильний, вибивши на секунду Зеніцу з строю, він почав використовувати цю секунду. Бивши його серіями ударів, зеніцу вже не міг стояти на ногах. Він знову встав в цю позу, гучні звукі дихання доходили до всіх. Сказавши: Перший стиль, блискавичний громовий гуркіт. Агацума зробив ривок вперед і наніс удар своєму противнику з неймовірною швидкістю. Чоловік лежав біля них на землі. Зеніцу ледь стояв на ногах, підійшовши до Рубіуса він промовив: -Ти можеш зробити портал туди, куди я вкажу ? З біллю в словах промовив майстер -Да, ти молодець, куди нам потрібно? - Тривожливо, з захопленням відповів Руб. Зеніцу указав пальцем куди потрібно, і Руб зробив портал, зашовши в нього, вони були на тому місці, куди показував Агацума -Нам іти ще цілу вулицю. Спокійно сказав Зеніцу -Ну, я ж і не знав куди нам потрібно, вибач - З легкою посмішкою сказав Руб. Вони все ж таки дошли до дому, де їх чекав Канає: Що з вами, Семпай? -Все буде добре, завтра я все розповім, а він з нами буде сьогодні. - втомленно, з тяжістю в очах, в тілі відповів Зен. Сенпай ліг спати, вилівши його учню підготувати місце для сну Рубі. Вони всі лягли спати, в темну ніч.