Часть 3

Глава 3 Що чекає далі? Я довго прокручувала в голові сьогоднішні події. Чому мене розподілили саме до Ґрифіндору? Чому Дамблдор захотів особисто познайомити мене з учителями? Ці думки не покидали мене. Я спустилася у вітальню, сподіваючись, що там хтось є. Там сиділа золота трійка, яка щось бурхливо обговорювала. Вони всі були напружені та схвильовані. — Вам теж не спиться? – запитала я, у моєму голосі відчувалося хвилювання. — Так, приєднуйся до нас, – лагідно промовила Герміона. — Що ви так голосно обговорювали? Чи це таємниця? – з цікавістю запитала я. — Що ж, сідай, ми тобі все розповімо. Вони розповіли мені про шрам Гаррі, про всі його пригоди за два роки навчання, про те, що сталося з його батьками. А також про недавню подію – про те, що Сіріус Блек, в’язень Азкабану, втік. Але з чим це може бути пов’язано? — Цікаво… А що ви думаєте про це? — Я думаю, що він хоче мені помститися. Адже він вірний підлеглий Волдеморта, – з нотками страху промовив Гаррі. — Гаррі, я думаю, тобі немає чого боятися. Дементори охороняють школу, та й тут є Дамблдор. Ми ще довго розмірковували, аж поки не помітили, що вже північ. Усі розійшлися по кімнатах. Незабаром і я пішла до своєї, ще довго вигадуючи, яким буде завтрашній день. Настав перший день школи. Я одягнулася, почистила зуби, розчисала волосся. Коли я спустилася до вітальні, побачила що нікого немає. Подивившись на годинник був час сніданку, не вже я запізнилась на сніданок в перший день? Прийшовши в головний зал, я підійшла до друзів привіталася, та сіла. Поснідавши, я пішла на перший урок, це було зілля варіння. У клас зайшов Северус Снейп, він був на вигляд таким суворим, холодним, коли він зайшов стало так тихо неначе у класі лише він. — Давайте перевіримо ваші знання. Голосно і впевнено промовив він. Я запанікувала, але не подавала вигляду. Після уроку, я вийшла дуже стомлена, тому що вчитель задавав мені багато питань. І я зрозуміла день буде неодмінно важким. Після обіду, до мене підійшла Герміона та сказала. — У нас є одне діло, ти з нами? Шопотом сказала подруга. — Звісно, коли це буде? З цікавістю промовила я. — Ще не знаємо, на вечері все обговоримо, як це має пройти. Будь ласка, розпитай когось про Блека, впораєшся? Я розпитала всіх, але найліпшу інформацію отримала від одного хлопчиська…. Із слизерина. За вечерею ми обговорили план дій. — Все має відбутися коли всі заснуть. Гордо промовив рудий хлопець. — Але у школі правила, що до заборони виходити після одинадцятої години вечора? Мене всі проігнорували. Коли здається усі заснули, ми почали ходити по замку в пошуках якогось вчителя, ми не знали навіщо, чому ми це робимо. Зрештою, ми нікого не знайшли, але проходячи повз невідомого мені кабінету долинули голоси. Ми зупинилися і зрештою стояли під дверима підслуховуючи розмову вчителів. — Снейпе, Мінерво, що нам робити? Розгублений Дамбулдор сказав. — Заспокойся. Лагідним голосом сказала Мангонагел. — Вбивця бігає на неволі, і ти говориш заспокоїтись, що буде з хлопчиком? Квапливо продовжив говорити він. — Здається, Грейсі подружилася із трійкою. Спокійно сказав Северус. — Так, так, надіюсь вона не буде потрапляти в халепу з ними. Додав директор. Ми почули як хтось підійшов до дверей, зупинившись той промовив. — Надобраніч, завтра ще поговоримо, але сьогодні час спати. Сказав мудрий директор. Ми вернувшись до віталень, радісні бо щось таки підслухали. Але вже не було сили обговорювати. Попрощавшись ми пішли до спалень, я бистро заснула, безжодної думки про наші майбутні пригоди.