Жорстока потвора

Ти скажи мені одне: Чому приховував усе? Клявся, ховався: думав, що мине. Ти ж не знаєш, до чого це приведе. Та любов моя, знай, неповторна. А ти в душі, на жаль, потвора. Та не згадуй «нас» і не вертайся, прошу. Я і без тебе, клятий, зможу. Лежала в сльозах, просила не йти. А зараз не зрозуміло: «Хто ти?!». Лежала, благала: «Обери мене». А зараз серденько закривавлене. Не бреши нікому, особливо їй. Вона ще зовсім юна, холодом не вій. Не роби боляче, подаруй їй спокій. Захищай від людей: вони, як і ти, — жорстокі.