Зелений нотатник ( пролог)

Вона лежала на своєму ліжку , намагаючись повільно вдихати повітря. Її серце калатало швидше і швидше. Знову цей сон, темрява огортала кімнату юної Лілії, штори так щільно закривали вікно , що у місячного світла не було шансів. Вона обережно протягнула руку до столика і схопила нотатник. Яскраво зелений, товстий, із золотистим листям що утворювало коло. Її було необхідно знайти там 4 кроки до спокою. Світло телефона засліпило дівчину, перша, друга, десята сторінка. Чорною рукою з двома знаками оклику було написано: План А !! " 1- згадай кінець" , " 2-відчуй тіло" , "3-обери стратегію" , " 4- запиши це" . Вона закрила очі, спогади плуталися. Погляд серед темряви, прогулянка, світло що завдало болю. В голові думки були лише про світло. - Невже це і є причина моїх страждань? Мною не можуть керувати примарні красунчики з блакитними очима. Хмм, чому я не пам'ятаю, як виглядала ця людина, а тільки очі? Жахливі очі, вони завдають болю, це я пам'ятаю. Куди ми йшли... Проговорила Лілія вголос повільно. І відчуття безсилля змусило її плакати. Залишилося відчуття, наче її розум парив над тілом, тіло залишалося важким як камінь, який тягне її під ліжко , до підлоги. - А раптом це не просто сон? Може це спогад . Такі питання, вона часто задавала собі. Звичка раціонального мислення ховає її від почуттів, від самої себе. Вона відчула безмежну пустку в глибині душі. Записи були хаотичні, їй подобалося переглядати їх, і червоною ручкою дописувати вже свій погляд на ситуацію за декілька днів чи місяців по тому. Блокнот Лілія випустила, але згадала останній пункт і піднялася знайти його.