Обід.

Так сталося, що Акутаґава Гін потрапила у в'язницю, було це навмисно чи ні–поки незрозуміло. Пройшло пару неділь з її арешту, її допитували кожен день, тому що її старший брат цікавив поліцію трохи цікавіше, ніж саму Гін. Так як тільки мафія та декілька людей поза нею знали, що дівчина вміє говорити, а інші думали зворотне. Чути слова він чорної ящірки було б легше і безпечніше. У такий самий повсякденний день, коли у в'язниці настав час обідати. Дівчина сіла за столик з середнього ряду, що був четвертим по рахунку із 20 а то й більше. Традиційні таці для їжі, традидійні прибори у виді залізних паличок та одної маленької вилки. Палички мали гострі накінечники, якими можна було розрізати папір. Мабуть, такими їх зробили спеціально для ув'язнених, щоб вони страждали навіть за прийомом їжі. Гін була досить розумна дівчина, все ж таки уроки в "Гівра" мафії давали не тільки результат у силі. Дівчина заточувала дві сторони такінечника так, щоб не змогла порізати собі рота, та все одно залишила кінці, що могли б бути в нагоді для якихось вчинків. За які дівчина ніколи не вибачалась, але все одно буває молилася богу в знак того, щоб у неї зароблялася невидима карма в майбутньому яка дасть про себе знати для її ворогів та недругів. Також у цій в'язниці, разом із чорною ящіркою, проживав Імаґава Такесі. Вбивця із Осаки, який із своєю сім'єю скоював бійки до смерті за гроші, а тіла спалював десь на березі ставку, про який здогадувалися лише качки та комахи. Хлопець мав міцну руку, проте й мав раниме серце. Його сім'я зреклася його, адже він облажався і скотився до такого рівня, до якого наче ніхто з його сім'ї не досягав. Такесі пробували пару разів позбавити чоловічої сили і багато разів били у різні кутки шкіри. Стати ізгоєм у такому місці може кожен, тут тебе знають лише одиниці і ніхто не покаже приплив свого позитивного інтересу. Время йде, строк не меншає, надія залишилась лише на те, що можливо його визнають неврівноваженим і доставлять до психіатричної лікарні на лікування, щоб не паритися потім. Столовими приборами юнаку вдавалося рити стіни, які вели на вулицю, але після почуттів електрошоку на тілі і заборони на використання приборів окрім традиційних паличок давало зрозуміти, що хрін що допоможе йому звідси вибратися. Мова зайшла за цього дурня лише через те, що він сміло сів до дівчини за обідом лише через те, що вона дівчина. Що ж...наврядче він встиг про це пожалкувати. Розмова пішла бистро, хлопець вмів ставити питання, а Гін мала інтере на них відповідати. –Невже у такому непопулярному можуть тримати мафіозі таких крупних підприємств, аж очам не віриться! Як же ж ти попалась? –Це було легко, та й мені завжди було цікаво, як відчувається відпочинок у в'язниці. Імаґава розхохотався на весь простір, навіть якщо груди здавлював дій від покарань, а руки торкалися глибоких синців. Гін його приголомшювала з кожним його словом, він міг це визнати навіть тоді. Сама ж мафіозі сприймала це як просте немовчання у час обіду, а не як серйозну бесіду чи засідання. Клювати надоїлий рис та дивитися на плаваючий соус у підносі було цікаво, так само, як і видавлювати з себе відповіді на запитання якогось дурня. Тюрма віяла роздуми у голові, давала душевний спокій і розвагу, все те, що не має бути їй рівним. Але що саме здивувало, що Гін не винесли смертний вирок сразу, а просто кинули у камеру і прийнялися наблюдати при любих діях. Це було несправедливо, але для збереження свого життя вигідно. –Певно ти й не така сильна й приголомшлива, як інші портові мафіозі. Чи не так? Склавши руки за голову промовляв хлопець, що любив нариватися на неприємності та захоплюватися силою знайомих. Такі маніпуляції діяли б максимум на підлітка хулігана, але уж точно не на мафіозі із портової Мафії. Саме це мала б сказати Гін, але замість цього мовчала і ковтала їжу. Декілька днів у цьому санаторії б були найпреємніші без подібних виродків, але тут нічого не вдієш. –Боюсь ти не у тому положенні, щоб питати таке. Скільки разів на день тобі видають ляпасів? Образливо, але правдиво. Імаґава на повному серйозі почав рахувати і аналізувати. Два бугаї із сусідньої камери, один охоронець Якудзи, що не провів там і половини дня, вчитель з біології... –Десь з п'ятірку на день, це не має для мене значення, я крепкий горішок. Дівчина посміхалася йому, але через секунду в мить біля його шиї виявилася залізна паличка. Хлопця чуть не відкинуло, він майже щось сказав, але замість цього вийшов дуже високий для його чоловічого голоса звук, що насмішило ящерку. –Наврядчи ти би був такий впевнений, якщо б з тобою перестали гратися і в мить убили. Серйозність мафіозі викликала прилив адреналіну, що зваблювало все більше. Такесі був впевнений, що в скорому часі сподобається для темнокосої кралі і завоює її. Дівчин у нього було не багато, та й аж великої любові теж. Гін мала купу шанувальників, про яких нікому не могла розповідати та не могла з ними зустрічатися. Що до почуттів з її сторони, мабуть, таких не було. Вона відчувала симпатію до двох виконавців мафії, можливо до свого напарника, але нічого серйозного в цьому не зберігалось. Рудий хлопчик із далекого дитинства був єдиним певним коханням юної мафіозі, але життя його обернулося трагедію ще тоді. Не дуже її піклувало, але насторожувало те, що Ніі-сан навряд чи схвалив навіть когось із мафії, особливо Тачіхару. Що, до речі, про нього. Зараз він прямує із людьми мафії до цієї ж в'язниці, щоб забрати напарника із "відпочинку", що мав стати і бути надалі їх секретом від боса, бо такі ігри не принесли б йому задоволення. Як дівчина почула вибухи із інших приміщень в'язниці, то забрала традиційний прилад від шиї занози і встала з свого місця. Імаґава сидів як вкопаний, не міг збагнути, що коїться, очі бігали від головних дверей до ящірки. –Це мафія?! Твої колеги?!–голос тремтів, а вказівний палець болів від натиску у сторону воріт. –Не думаю, що маю відповідати на це.–відповіла зі спини Гін. Гострі кінці за секунду опинилися в шиї співбесідника і підлога залишилася в червоних бризгах. Не прийшлось довго очікувати, як Мічізу Тачіхара на своєму мотоциклі винного та зеленого кольору опинився посеред буфету з однобокою усмішкою. Самозадовільна пика так і світилася у сірій будівлі, яка була вся в звуках сирени і вогнепальної зброї. Жест головою давав натяк на кваплення для Гін, на який вона відповіла тим, що сіла за своїм ворогом-колегою-напарником, натягла шолом і вони двоє поїхали у відомому всім шляху.