Часть 1

А спомин той так схожий на каміння, Що ледь біліє в глибині криниці, Вбирає в себе сонячне проміння - І цим донині серце веселиться. Мені здається - той, хто близько гляне У очі мої, сповнені страждання, Щасливішим раптово з того стане - Таке предивне те оповідання. Мені відомо те, що Вищі Сили Плекають наші душі невмирущі, Щоб споминiв знамена майоріли Та квітли терни, наче райські кущі.