Денис та Сонька

Хотілось би почати історію з розповіді про одну дівчину, наскільки я пам'ятаю вона мала чудове довге волосся, світлу, чисту шкіру, великі неймовірні очі, заглянувши в які можна було потонути у бездонному океані емоцій, кожен сантиметр її тіла був неймовірним та вдосконаленим, ця дівчина була заворожливою, побачивши її лише один раз було достатньо щоб закохатися, саме під час розмови вона вражала використанням своїх особливих фраз, грамотністтю та начитаністтю, рідко зустрінеш таку, чи не так? Але йому довелося зустріти її, саме доля звела їх. Зовсім різні люди, можна навіть сказати з різних планет та галактик, змогли знайти щось особливе один в одному. Вони були звичайними підлітками без жодних особливостей, але все ж таки вони відрізнялися від інших, саме вмінням знаходити неймовірне та прекрасне зовсім звичайному та буденному. Він був теж не промахом: звичайний хлопець, коротка зачіска, з першого погляду можна припустити що він типовий шкільник, але перше враження буває оманливим. В його молодих очах іноді відображається його мужність стійкість і навіть у деякій мірі холоднокровність, але ні, він не забіяка і не розбійник, а справді файний хлопчина який зможе стати другом будь кому і допоможе у скрутну хвилину, розвеселить коли сльози течуть струмками, а головне ніколи не зрадить. Намагаючись удосконалити себе, займається саморозвитком та просто пошуком свого місця в цьому світі, та зустрівши її він зрозумів що цей погляд і ця людина це саме те чого він жадав усе своє життя. Історія знайомства З чого ж все почалося, запитаєте ви? А все почалося зі звичайної переписки просто ні про що, звичайні смішинки ніяких серйозних намірів, ще й в компанії дівчат, чому б не написати хлопцям. Майже з кожним із нас була така ситуація, зазвичай все закінчувалося в той же вечір, але не в них.. через декілька днів він написав їй знову, з більшою зацікавленістю, звичайно вона не сприймала все це всерйоз але всеодно підтримувала розмову, його намірів звичайно ніхто не знав і навіть не здогадувався, дівчата й близько не мали уяви які почуття приховує хлопець. Розвиток подій Виявилося що вони навчалися одній школі та мали можливість бачитися кожен день, але звичайно вони не подавали вигляду що знають одне одного. Коли вони бачились в живу, можна було помітити цей ненав'язливий погляд, здавалося б лише мить, але було почуття ніби ця мить була вічною. На невеличких перервах вони губилися посеред натовпу, але один одного могли б побачити хоч за кілометр, та впізнати б хоч посеред 1000 людей. Варто відзначити що Денисові (так звали головного героя цієї частини) надзвичайно подобався волейбол, доволі поширений серед молоді, та й не дуже важкий, але для молодого й рвучкого хлопця це здавався найкращий рід занять. Він міг годинами залишатись після школи з його друзями і грати, вдосконалюючи свої навички, ніщо не могло спинити його наполегливість. Не дивлячись на його дуже заповнений розклад дня, він всеодно знаходив час для тренувань. Волейбол подобався не тільки йому але й його новій {подрузі}. Вона в першу чергу не була таким хорошим гравцем як Денис, але теж грала доволі непогано як для початківця, одного осіннього вечора під час чергового тренування, на диво для молодого спротсмена до залу зайшла Соня, вона не пішла в роздягалку, не вийшла разом зі всіма щоб займатись, а просто сіла на лавку неподалік від місця проведення гри, її очі були ніби приварені до Дениса, не зважаючи на це погляд її був доволі легкий та приємний, деколи хлопець помічав його, але не дуже звертав на це увагу, а якщо і звертав то одразу був збитий з пантелику іншими голосами, криками тренерів і гравців його команди. Так продовжувалось кожного тренування, не помічаючи для себе ця двійка дуже зблизилась тому якщо через якусь причину хтось з них не приходив до школи, день автоматично ставав поганим, прогресс був не тільки на тренуваннях але й в спілкуванні, їхні переписки вже не були такими типовими і сірими, з кожним днем вони знаходили якусь нову і цікаву тему, їхні стосунки важко було не помітити…