Вова і Соня

Надзвичайно красива дівчина, яку можна помітити з сотні людей, привертає до себе увагу усіх хлопців, впевнена та смілива. Дівчина любить починати нові знайомства, знаходити нових людей щоб не бути самою, але хоч вона про це і переживала, її вірні друзі та фанати ніколи не залишали її самотньою. На вигляд просто богоподібна: коротке світле волосся, спортивна фігура, середній зріст, блакитні очі та просто шалений погляд який зведе з глузду будь кого. Соня трошки не привстигала в навчанні, але повною двієчницею не була, намагалась не розчаровувати тих хто вважав її особливою, адже таких людей було дуже багато. Щоб займатись саморозвитком та вдосконалювати тіло й духовну енергію дівчина почала ходити на волейбол та японську, намагаючись розвинути себе у всіх напрямках. В один момент волейбол(а потім ще й баскетбол) став для неї усім, серед її друзів та знайомих були неймовірно талановиті гравці, тому вона наполегливо тренувалась щоб наздогнати та перегнати їх, але напревеликий жаль, героїня усвідомила скільки би зусиль не прикладала, через що б не пройшла, завжди будуть люди у яких буде виходити краще, та все їм буде здаватися легше а ніж їй, можна подумати що це занадто егоїстичні думки, але це є правдою, після кожного тренування чи гри в волейбол вона обіцяла собі стати кращою. Незважаючи на усі їі негативні думки на рахунок себе, кожен міг неозброєним оком з кожним днем спостерігати як її талант та навики гри поступово росли. Настав час розкрити ще одного не менш цікавого персонажа, звичайний хлопець, мав достатньо привабливу зовнішність та навіть ходив у модельну школу, мав спортивну статуру, навчався у школі на достатній рівень, був відкритим та дружелюбним тільки для своїх друзів, але серед цього всього, головною його перевагою була гра у волейбол. Як тільки він виходив на майданчик це був ніби не він, а вже хтось інший не було цієї скромності в очах була тільки розкутість і повна віддача себе цій грі, його неймовірні атаки, високі стрибки, і т.д, можна було просто стежити за грою не відриваючи погляду, він міг досконало вести гру, працювати в команді, та стримувати свої емоції при поразці(дуууже рідко), в вільний час він їздив з друзями за іншу школу, тільки заради того щоб потренуватися та провести час за грою, друзі підтримували його, та майже завжди були поруч, були готові допомогти одне одному, зі сторони це ідеальна дружба але ми не знаємо всіх ньюансів, не хочеться псувати таку гарну картинку тому продовжимо розповідь про нього. В один із днів він залишився після уроків пограти як завжди в волейбол, було достатньо мало людей, спочатку чоловік 6 а потім взагалі 4, вони стали грати два на два, саме в той момент і відбулася перша їх зустріч, вони стали грати в одній команді, на той момент Сафея🤘🏿👍🏿💪🏿 (наша героїня) майже не мала ніяких навичок та вмінь у грі волейбол, вона тільки вчилася, тому намагалася віддавати йому паси, хоч якось допомагати в грі, але весь час бігав тільки він так як намагався зберігати усі м'ячі, дівчина просто спостерігала за цим і розуміла що поки що, немає такого рівня щоб наскільки досконало приймати м'ячі, в той день вона зрозуміла що потрібно тренуватися, після того дня як вони зіграли два на два вона почала більше приділяти увагу волейболу, але до цього ми повернемося пізніше. Отже хто ж вона?