Відкриття родинного зв'язку (1-3 рік)

Відтоді, як Гаррі та Вероніка дізнались, що вони брат і сестра, їхнє життя змінилось назавжди. Після шоку першої розмови, між ними швидко виник справжній зв’язок — глибший, ніж просто дружба. Гаррі нарешті отримав частинку родини, якої завжди йому бракувало. А Вероніка, відчула, що більше не самотня у своїй дивній історії, адже знала, що її брат завжди буде поряд. Вони обидва зрозуміли, що разом вони можуть подолати все, навіть найтемніші моменти в їхньому житті. Перший рік Гаррі в Гоґвортсі став для них роком пізнання одне одного. Вони проводили багато часу разом, і хоча Вероніка була на рік старша, Гаррі швидко наздогнав її в пригодах. Вони разом святкували дні народження, вигадали спільну традицію — писати листа до батьків щороку в день їхньої смерті, згадуючи найкращі моменти. Гаррі відчував, що за ці роки він став частиною родини, якої йому так бракувало, і що в нього є людина, котра розуміє його більше, ніж будь-хто інший. Другий рік приніс нові виклики — Таємна кімната, кам’яні студенти, страх. Але Вероніка завжди була поруч, підтримуючи Гаррі в кожному його кроці. Вона ніколи не дозволяла йому залишатись наодинці зі своїми страхами, навіть якщо доводилось сваритись із Дамблдором, бо той «знову щось недоговорює». Разом вони переживали моменти небезпеки, але їхній зв’язок лише зміцнювався. Гаррі дізнався, що може розраховувати на свою сестру в будь-якій ситуації. Третій рік став емоційно важким: Сіріус Блек втік з Азкабану. Вероніка не вірила в його провину — щось у серці підказувало, що все не так, як здається. Коли з’ясувалося, що Сіріус — їхній хрещений батько, вона майже плакала. Вона почала відчувати, що родина, яку вона втратила багато років тому, не зовсім втрачена назавжди. Сіріус став для них чимось більше, ніж просто вчорашнім другом батьків. Він став нагадуванням, що родина жива. Родина — поруч. Протягом цього часу Вероніка стала дуже близькою до Герміони та Рона. Вони були найкращими подругами, і разом переживали всі труднощі навчання та пригоди. З Герміоною Вероніка поділяла свої переживання та думки про їхнє нове життя, а Рон часто був тим, хто розвеселяв їх своїми жартиками, навіть коли було дуже важко. Однак з часом Вероніка трохи віддалилась від близнят Візлі. Вони все ще залишалися добрими друзями, але певна відстань між ними з’явилась, хоча ніхто не міг зрозуміти чому. Близнята теж не надто турбувались, адже вони все одно добре спілкувались, особливо враховуючи, що Вероніка дружила з ними задовго до того, як її стосунки з Гаррі стали ще ближчими. Незважаючи на це, Вероніка продовжувала бути частиною родини Візлі. Вона часто бувала у них на святах, і Рон, Джордж та Фред завжди радісно зустрічали її. Вони проводили разом вихідні, сміялись, грали в різні ігри, а святкові обіди з родиною Візлі стали для неї важливими моментами спільного щастя та затишку. З іншого боку, родина, з якою Вероніка виросла, теж приймала Гаррі як рідного. На деякі свята та просто так, він приходив до них, і з часом став важливою частиною їхнього життя. Хоча тітка Петунья намагалася виглядати байдужою, вона все ж була рада, що дівчинка, яку вона колись вважала загиблою, жива. Цей факт став для неї шоком, але поступово вона змирилася з тим, що Вероніка повернулась, навіть якщо спочатку це було складно. Гаррі не дізнався цього відразу, але після кількох зустрічей з родиною Дурслів він почав помічати, як тітка Петунья, хоч і холодно ставиться, все ж намагається показати їй більше турботи, ніж раніше. І ось настав п'ятий рік для Вероніки….