Часть 2 // :0

Марго різко втиснула його в жадібний поцілунок, Женя спочатку смикнувся від переляку, але не відштовхнув її. Незнаючи куди подіти руки він просто левітував їми над її талією, поки Костюк не притиснула їх своїми руками до упору і тримала. — Ну що, герой-романтик? Тебе роздягнути, чи ти сам?) — Марго!!! Я вже дорослий хлопець!!! — Я ж жартую!) . . . Білевич спочатку невпевнено намагався зняти з себе сорочку, руки легко тремтіли від хвилювання, але він зробив це, і відкинув її десь на підлогу. Під сорочкою виявилося доволі струнке і жилаве тіло. — Ого... Ти в зал ходиш? — Н-Ні... Я бальним танцором був, пам'ятаєш казав? — ...Ні не казав. Білевич зараз хотів щось почати поясняти, але Марго його перебила. — Але не зараз! Женя проричав від роздратування. — Добре!!!... . . . Потім він почав намагатися зняти ремінь. Але Костюк перехопила, і з майстерностю розстібнула його штанці а потім зі смачним *зіп!* потягнула ширинку вниз. — Марго... Вона не звернула уваги на його слово, просто йшла далі. – М-Мені страшно... – Всім страшно, Жень. Просто довірся мені, і все буде добре. Женя лише промовчав, і довірився самому процесу. Костюк після мороки з його штанями пару секунд просто подивилася різко йому в очі. Потім, з дещо зухвало-мисливською посмішкою різко пирнула правою рукою прямо в слабке місце і почала легенько трогати через тканину нижньої білизни. У Білевича перехопило дихання від нових почуттів, ...це не була його рука, ...це не було уві сні, це все на його очах, і нарешті він не експерт. – Як тобі?.. – Н-Нормальноо... Просто- Все настільки нове... – ...Зажди.- Ти навіть не ласкав себе? . . . – Ніколи? – Ні.... – ...Ти брешеш... – Я-Я чистий, Марго... – Аж занадто... Марго знову посміхнулася. – Зато тепер я покажу що вмію сама...)