Глава 8 Пробудження вітру

Після того нічного бою Храм Тіней ніби заглибився у мовчання, але всередині всіх горіла тривога. Кріс стояла біля великого вікна, дивлячись на туманний горизонт. Її голубі очі сяяли, а серце билося швидше. — «Ілля, ти відчуваєш це?» — прошепотіла вона, торкаючись його руки. Ілля кивнув, дивлячись десь вдалину. Його зелено-блакитні очі світилися тихим світлом, як під час бою, але тепер цей світло було сильнішим, яскравішим. — «Так. Я думаю, це починається… Моя сила пробуджується.» Кріс усміхнулася, міцно тримаючи його за руку. Раптом позаду них почувся тихий звук — це була Настя, що тихо підходила. — «Я знайшла старі записи в храмі,» — сказала вона. — «Там написано, що сила кожного з нас росте не лише від нашої волі, а й від взаємної підтримки.» Ілля глянув на Кріс, і в його очах з’явилась рішучість. — «Тоді я стану сильнішим — не лише для себе, а для тебе.» --- Пізніше того ж дня вони зібралися всі разом: Кріс, Ілля, Мар’яна, Шева, Аня, Сіма і Настя. Обговорювали план, як пробратися у найглибші частини храму, де, за легендами, сховані відповіді про їхні сили і про те, хто і чому хоче їх знищити. Ілля відчував, що може зробити більше, ніж просто битися. Коли вони вийшли на вулицю, він зупинився, підняв руки і з повітря навколо них почав кружляти легкий вітерець, що згодом перетворився на сильний потік, який міг підняти пил і листя. — «Вау, Ілля!» — вигукнула Кріс. Він посміхнувся, трохи сором’язливо, але видно було, що йому це подобається. — «Це тільки початок,» — прошепотів він. --- Поки команда готувалася до подальших кроків, у глибині храму темрява не відступала. Шева відчував, що його тінь і далі бореться з ним, але він не був готовий це показувати іншим. Мар’яна помічала зміни, але не знала, як йому допомогти. --- Вечір. Після тренувань Ілля і Кріс залишилися наодинці. — «Ти — моє світло у темряві,» — сказав він, притискаючи її до себе. — «А ти — моя сила і мій вітер,» — відповіла вона. Їхні губи з’єдналися в ніжному поцілунку, наповненому теплом і впевненістю.