Розділ 3

Наступні декілька днів Зейл те й робив, що працював над документами та паперами. Він був впевнений, що Провідниця явилася не просто так. Король знав, скоро може статися щось погане. Щось, що може зрівняти Астравель з землею. — Як же я втомився... — прошепотів сам до себе Зейл, прикриваючи свої золотисті очі та відкинувшись на спинку крісла. Врешті решт, ельф вирішив навідатись до купальні, щоб відпочити та розслабитися. Він йшов довгими коридорами палацу. За вікном ще сяяло весняне сонце. На дворі не було ні жарко, ні холодно. Тільки тепле сонце та легкий вітерець. Раптом, в одному з коридорів Зейл зустрів стража, якого бачив щодня. — Доброго дня, Ваша Величносте! — радісно привітався він. — Ага. Привіт. — ельф тільки спокійно кивнув головою. — Що з настроєм? Втомилися? — запитав демон. — Так. Сьогодні було багато документів на перевірку королем. — Зейл тяжко зітхнув. — Ви переймається за ту ситуацію з появою Провідниці, чи не так? — раптом запитав страж, та його обличчя стало серйознішим. Зейл дивився на стража суворо, але в його очах була помітна втома змішана з невеликим переживанням. — Трохи. — відповів він, та почав крокувати в сторону купальні. — Мені вже час. І будь уважнішим. Ти на службі. — Так, Ваша Величносте! — демон кивнув та поклонився Зейлу на прощання. Ельф тільки помахав рукою не повертаючись до хлопця обличчям. Він був настільки втомлений, що не хотів довгих розмов. Через кілька хвилин, він вже сидів в халаті в теплій воді ельфійських джерел. Вона була бірюзова та чиста. Ця вода, була змішана з еліксирами фей. Еліксири допомагали загоювати рани та заспокоювати тіло. — Як же добре ось так посидіти в воді джерел... — мовив сам до себе Зейл зітхаючи з полегшенням. Чоловік зняв резинку для волосся, яка тримала його біле, довге волосся до пояса в високому хвості. Волосся вільно упало на його плечі і кінці намочились в воді. Після декількох хвилин, втома взяла верх і Зейл заснув. Прокинувся він від того що відчув холод. Вода вже встигла охолонути. — Скільки часу я тут провів?... — ельф підвівся на ноги і одягнувся в свою звичну одежу. Одежа зеленого кольору, з золотими візерунками та деталями. Золотий пояс, що виблискував на ньому. Корона з гострими, мов полум’я, шпилями, що облягає чоло, підкреслюючи владність і холодну шляхетність ельфійського володаря. Зейл направився до себе в кімнату, але, по дорозі натрапив на подругу. — Зейле! — з привітною посмішкою гукнула його ельфійка. — Дезаріє? — Зейл не виглядав здивованим, він був спокійним як і завжди. Проте, на його обличчі з'явилася невелика посмішка. — А я якраз тебе шукала. — дівчина підійшла до ельфа. — Щось трапилося? — Ні. Просто хотіла поговорити з тобою про дещо важливе. Зейл лише спокійно кивнув головою. — Так, звісно. Ходімо до мого кабінету. Дезарія та Зейл йшли коридорами палацу. За вікном була ніч. Зорі блищали на небі. Місяць м'яко світив на землі Астравелю. На стінах висіли портрети відомих істот. Наприклад, минулий король Ноар. Відомий всім маг Скірл. Навіть Дезарія та Зейл були на портретах. З стель звисали люстри. Розкішні та вишукані, прикрашені дорогоцінним камінням найкращих шахт. На підлозі простяглася довга червона доріжка. І ось, нарешті вони дійшли. Двері з темного дуба стояли перед ними. Біля дверей, страж. Ангел. — Доброї ночі, Ваша Величносте! Леді Дезаріє, вітаю! — Ангел ввічливо вклонився їм обом. — Доброї ночі! — Дезарія привітно посміхнулася і помахала рукою. Зейл ж, тільки кивнув головою. — Доброї ночі. Ангел відкрив їм двері до кабінету і двоє зайшли всередину, зачинивши їх за собою. — Сідай, Дейзі, — Зейл показав на невеликий диван біля вікна. Ельф зняв свою корону і поставив її в тумбочку. Після чого сів на інший диванчик навпроти неї. — Про що ти хотіла поговорити? — запитав він, наливаючи чай в чашки і протягуючи Дезарії одну. — Я хотіла поговорити про появу Провідниці. Дякую, — коротко відвіла молода герцогиня беручи чашку. — Я бачила твоє обличчя в той день. Бачила як ти нервував. — Я і не приховую. Провідниця явилася нам вперше за багато тисяч, а то й мільйонів років. Таке не до добра. Я впевнений на всі сто відсотків. — Ти правий. Це точно не добрий знак, — вона зробила ковток чаю. — Що ти збираєшся робити з цією ситуацією? — Не знаю. Але, щось мені підказує що буде війна. — Зейл був максимально серйозний. Він не хотів вірити в те що щойно сказав. Проте він розумів, що такий поворот подій може статися. І може статися найближчим часом. — Війна?... — Дезарія дивилася на Зейла, очікуючи що це розіграш. Проте її друг не був тим, хто любить жарти.