Часть 30

***

Навіть й думки не бувало, Що для когось стану я обвалом. Не могла подумати й про те,  Що то не кохання – воно ж не терпке. Відчуваю зараз спалах радості, як думаю про милого –  Не думала, що захочу писати вірші для іншого. Як глибокий вдих свіжого повітря: Здається, що знову в кохання повірила. Знаю, що це не взаємно Та продовжую слідкувати за ним блаженно. Він дивиться карими в мої блакитні: Мої почуття, знай, непохитні. Навіть й думки не бувало, Але зараз тепло так стало. Не могла подумати й про те, Що кохання нове до мене йде.

***