Глава 3 Розлом між світами

Світ за скелею був зовсім іншим. Повітря світилось сріблом, дерева ніби дихали, а небо переливалось, немов вода. П’ятеро друзів стояли на кам’яній платформі серед безкрайніх просторів. — «Де ми?..» — прошепотіла Аня, тримаючись ближче до Мар’яни. — «Це Внутрішній Шлях,» — відповіла Сіма, гортаючи зошит. — «Тут пробуджуються ті, кого обрав Ключ Вітру.» Але ключ відгукувався тільки на Кріс. Раптом у небі з’явилася блискавка. Із неї — фігура, що впала прямо на коліна перед ними. Хлопець. Високий, близько 1.80 м, карі очі світилися вогнем. — Артем. Але друзі звуть мене Шева, — сказав він, піднімаючись на ноги. — Мар’яна?.. Ти тут?! Мар’яна підбігла й кинулася йому на шию. — Ти сказав, що поїдеш тільки на день!.. — Але я почув голос у сні. Побачив тебе. І прийшов слідом. Що це все означає?.. Кріс відчула, як її кулон починає пульсувати сильніше. Світло з нього тягнулося вгору у формі вітряної спіралі. І тут вона відчула… щось нове. У грудях — жар. У мозку — блискавка. Раптом — порив вітру, що вирвав траву з землі. Кріс підняла руку — і вітер підкорився їй. — Це… моя сила, — прошепотіла вона. — Я керую повітрям. Ілля підійшов ближче. Його зелено-блакитні очі м’яко світилися в новому світлі. — Ти неймовірна… — тихо сказав він, майже не торкаючись її руки. Кріс відчула, як щось затремтіло всередині — не вітер, а вона сама. — Я боюся, але з тобою не страшно. — шепотіла вона, дивлячись у його очі. — Я завжди буду поряд. — відповів він, нахиляючись ближче. В навколишньому просторі з’явилось сяйво — знак, що Кріс пройшла Перше Пробудження. Але це була лише частина. Кожен із них мав пройти своє випробування. — Нам треба дістатися до Храму Тіней, — мовила Сіма. — Там дізнаємося, хто ще з нас обраний. Всі мовчки кивнули. Навіть Мар’яна, що обіймала Артема, була серйозною — вони готові були до небезпек. І Кріс знала: попереду — магія, випробування й битва. Але тепер вони — п’ятеро обраних, і кожен зі своєю силою.